Перейти до вмісту

Історія bag-in-box

    Від бурдюка до bag-in-box: коротка історія упаковки та зберігання вина

    Вино в bag-in-box (англ. «мішок у коробці») все частіше можна побачити на полицях супермаркетів та каталогах солідних інтернет-магазинів. Чому ж все більше відомих виноробень пропонують вина не тільки у пляшках, а й у бег-ін-боксах? Чи немає тут каверзи? Чи може нова упаковка змінити звичні уявлення про зберігання та розлив вина? Поки що ряди пляшок з етикетками виглядають звичнішими.

    В Україні швидко підвищується рівень винної культури, і образ благородного напою міцно пов’язаний із пляшками. Картонна коробка здається не такою надійною та привабливою. Насправді це лише упередження. У скляну тару вино почали розливати лише кілька століть тому, і вона досить крихка і ненадійна. Бег-ін-бокси – це повернення до традиційних технологій на новому витку розвитку.

    Що таке bag-in-box

    Бег-ін-бокс – це асептичний пакет із міцного багатошарового полімеру, поміщений у картонний короб. Вміст заливається в пакет через впаяну горловину, яку відразу герметично закривають клапаном або краном. Для комерційного застосування використовують односторонній клапан, до якого можна підключити перехідник (БіБ-конектор) та шланг. Для кінцевих споживачів робиться пластиковий краник, що виходить на зовнішній бік картонної коробки.
    Мішок та клапан надійно захищають вміст від кисню, мікроорганізмів та сонячних променів. Ну а картонна чи пластикова коробка захищає мішок від пошкоджень та дуже спрощує транспортування. Перевозити рідкі та пастоподібні продукти в такій упаковці набагато зручніше та дешевше. Тому вино в бег-ін-боксах – перспективна технологія для громадського харчування, де потрібні великі обсяги товару.

    В один bag-in-box залежно від його об’єму та призначення поміщається від півтора (для дому) до двадцяти (для HoReCa) літрів вина. Якщо потрібно менше тари, її легше утилізувати з мінімумом шкоди для навколишнього середовища. Все це не лише скорочує витрати виноробів та рестораторів, а й приблизно на чверть знижує вартість вина для кінцевих споживачів.

    Отже, ось 5 ключових переваг bag-in-box:
    ● герметичність;
    ● асептичність;
    ● економічність;
    ● транспортабельність;
    ● екологічність.

    Спочатку “мішки в коробці” були придумані в 1955 для перевезення акумуляторної кислоти. Новинка виявилася революційною і набула широкого застосування, особливо у харчовій промисловості, включаючи виноробство. В індустрії напоїв бег-ін-бокси використовують для пакування та зберігання вина, соків, питної води, сиропів.

    Розлив вина з бег-ін-боксів – окрема тема, і в ній можна виділити кілька підтем:
    ● вендінгові автомати – виномати;
    ● винні стінки для самообслуговування;
    ● вайн-машини – винні диспенсери нового типу, що розробляються українською компанією mBev для барів та ресторанів.
    Пропонуємо прочитати статті за посиланнями. А зараз згадаємо історію виноробства і покажемо, як органічно вписалися до неї бег-ін-бокси.

    Як розливали, зберігали та перевозили вино у минулому

    Історично перша ємність для бродіння, дозрівання, а потім і витримки вина – вкопаний у землю глиняний глечик без ручок. У Грузії такі глеки називають квеври, у Вірменії – карас. У цих країнах давня технологія виноробства збереглася досі. Зручно, що це процеси відбуваються у однієї ємності. Але перевозити її не можна, вино треба пити дома. А як подорожі, походи, торгівля? Якщо в тару потрапить хоч трохи повітря, вино швидко зіпсується.

    Проблему допоміг вирішити бурдюк – ще один древній пристосування, мішок з вивернутої навиворіт цільної шкіри тварини. Шкіру знімали через шийний отвір, не роблячи інших розрізів, зовні натирали сіллю, а всередині просочували горілим дьогтем. Шкіряний мішок дозволяв захистити вино від окислення та перевозити його на далекі відстані. У Грузії та Вірменії більшу частину вин зберігали у бурдюках до початку 20 століття. Завдяки цьому ми знаємо, як така тара впливала на вино. Російські літератори і військові, відвідуючи Грузію, захоплювалися місцевими винами, які не поступаються іспанським … Але за однієї умови: розлив прямо з квеври! Смердючий бурдюк безнадійно псував смак та аромат. Новим щаблем розвитку була глиняна амфора, запечатана смолою чи воском. Винайшовши її, давні греки не відмовилися від бурдюків.

    Шкіряні мішки було дуже зручно брати у походи, у них було безпечніше транспортувати вино через гірські перевали. Амфора не впливала на смак вина чи олії та надовго стала універсальною харчовою тарою. Однак у неї був один недолік: крихкість.

    Стародавні римляни завоювали величезну територію, їм потрібно було перевозити вина суходолом на дуже великі відстані. Для цього амфори підходили погано, і на допомогу прийшов винахід галів: дубова бочка. У середні віки і до Нового часу бочка була головним способом зберігання і транспортування вина.

    Розливати вино у скляні пляшки почали приблизно із середини 17 століття. Отже, мушкетери не могли пити вино з пляшок, це одна з помилок Дюма. Нова технологія стала масовою лише на рубежі 18-19 століть. Машинне виробництво винних пляшок з точно відтворюваною формою було налагоджено Майклом Оуенсом наприкінці 19 століття.

    Вино у бег-ін-бокс: назад у майбутнє?

    Варто трохи придивитися до упаковки bag-in-box – і стане ясно, що найбільше вона нагадує бурдюк. Тільки тепер мішок із вином упакований у прямокутний короб і зроблений на зовсім іншому технологічному рівні. Багатошарова плівка з металізованого полімеру не впливає на напій і захищає його від зовнішнього середовища. Не так надійно, як скляна пляшка, тому що кисень таки повільно проникає через спайкові шви. Але цілком достатньо, щоби гарантувати пристойний термін зберігання близько 2 років. І навіть після розтину клапана або крана вино зберігає смак та аромат протягом 8 тижнів. Цього цілком достатньо, щоб встигнути продати товар у розлив. До того ж більшість вин, що виробляються у світі, і так не призначені для довгої витримки, крім дорогих колекційних зразків.

    Австралійські винороби почали застосовувати бег-ін-бокси з середини 1960-х років. Ідею «коробкового вина» вигадав і запатентував винороб Томас Енгов. Він хотів продавати свої недорогі вина у великій тарі. Але відразу з’ясувалося, що у велику сулію потрапляє занадто багато повітря, і вино окислюється набагато швидше, ніж зазвичай. Тоді Енгоув замість скляних суліїв став використовувати бег-ін-бокси об’ємом в 1 галон (4,4 літра). Трохи пізніше винахідник Чарльз Малпас та компанія Penfolds запатентували герметичний пластиковий краник.

    Поступово провідна роль виробництві устаткування для бег-ин-боксов перейшла європейцям. Наприклад, нинішній світовий лідер у цій галузі – французька компанія Vitop. Розлив вина в bag-in-box на виноробні робиться в три етапи:

    1) вакуумування пакетів, продезінфікованих під час виробництва;
    2) заповнення (іноді з упорскуванням азоту, щоб додатково захистити вино і не дати повітрю проникнути в пакет);
    3) закупорювання.

    Ми допомагаємо налагодити такі лінії розливу нашим партнерам-виноробам, які бажають використовувати переваги технології bag-in-box. Вона потрібна не тільки для роздрібного продажу, а й для фірмових магазинів, ресторанів та винних барів. У закладах HoReCa застосовуються винні стінки та вайн-машини – диспенсери на основі бег-ін-бокс.

    Крім того, є багато закордонних постачальників готової винної продукції у коробках. До кінця 2010-х частка таких вин на ринку Австралії вже перевищила 50%. Коробкові вина розливають у всіх виноробних країнах.

    Є міф, ніби в БіБ можна купити лише підробки чи найдешевші вина. Це не так. Якщо 50 років тому Енгов починав з дешевих вин, то зараз у бег-ін-боксах масово продаються відомі вина рівня «резерву» і навіть «гран резерву». Компанія The Wine Group (Каліфорнія), другий за величиною виробник вина у світі, з 2009 року принципово відмовилася від скляних бутлів об’ємом 187 мл на користь БіБ.

    У зарубіжній пресі все частіше пишуть, що легкі та екологічні бег-ін-бокси поступово прийдуть на зміну пляшкам. Зрештою в скло розливатимуть лише колекційні вина, які можуть зберігатися багато років і благородно «старіти», покращуючи свій смак. Можливо, попереду на нас ще чекають чергові сюрпризи – нові способи зберігання та розливу вин.

    Залишити відповідь

    Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

    Хочу отримати безкоштовну консультацію